Питна сода - натрій гідрогенкарбонат NaHCO3 - речовина, що є, мабуть, в кожній оселі. І не стільки в домашній аптечці, скільки на кухні, серед таких речовин, як сіль, крохмаль, сода. Справа в тому, що при нагріванні та взаємодії з кислотами питна сода утворює вуглекислий газ, який є хорошим розпушувачем тіста, тому широко використовується в кулінарії. Всім знайома реакція соди і оцета!

А чому питна сода  здавна оселилась в домашній аптечці?

У 1845 році німецький лікар Бульріх виявив, що питна сода здатна усунути печію в нижній частині шлунку при надмірній кислотності шлункового соку. За участі питної соди відбувається реакція:

HCl + NaHCO3 = NaCl + CO2 + H2O

Спочатку  NaHCO3 називали сіллю Бульриха, але потім лікаря забули і стали називати цю речовину просто питною (або харчовою) содою. При зовнішньому застосуванні питна сода нейтралізує дію кислот, що потрапили на шкіру (наприклад, при укусах комарів або опіках кропивою). Тому питну соду використовують скрізь, де необхідно м’яко видалити надлишок кислоти (наприклад, при хімічних кислотних опіках). Лужні розчини питної соди розм’ягшують живі тканини, тому содові полоскання горла і порожнини рота сприяють механічному видаленню інфекції. Содові ванночки (1 столова ложка на 1 літр теплої води) добре розм’ягшують мозолі на руках і ногах. Їх можна робити 2-3 рази на тиждень. Додамо ще, що сухою питною содою обробляють свіжі опіки – і стане ясно, яка велика користь від цієї поширеної речовини.